Оце побачила я в метро дябчика з арматуринкою, і згадалася мені історія про не менш девіантну ситуацію в тому таки метро. Саме тоді перед виходом з дому я вправлялася в ролі приватного детектива і довго, дедуктивним методом намагалася вирахувати, де можуть бути мої навушники. Сусідка сказала, що ми затикаємо вуха від світу і тому пропускаємо самий ніштяк. Навушники я так і не взяла - не тому, що послухала, а просто їх і не можна знайти, коли детектив і злочинець (втикло в законє:) виявляються однією особою.
У вагоні - а я їхала з Вокзальної до Дарниці - я відчула майже катарсис (хех, давно в театрі не була). Отже, представляю вашій увазі -
Судний день
Життєва драма абсурду
Сцена 1
Загалом в міру заповнений вагон, майже всі сидять. Женщіна років 60 -ти з застиглою посмішкою повертається до своєї сусідки і парить книжечку:
- Ви чітаєтє Біблію? Покайтесь! Вот Вам кніжечька, где собрани все молітви. Молітєсь, сечас же. Ісус грядьот. Севодня, в полноч.
Сусідка насторожливо подивилася на жіночку з застиглою посмішкою, потім на книжечку з логотипом "Наша Україна" (вони почали агітувати секти?0_о) - і втекла.
На наступній станції на її місце сів молодик років до 30-ти, дивакуватої зовнішності. Женщіна з застиглою посмішкою повертається до нього і парить книжечку:
- Ви чітаєтє Біблію? Покайтесь! Вот Вам кніжечька, где собрани все молітви. Молітєсь, сечас же. Ісус грядьот. Севодня, в полноч.
А він: Sorry, I don"t speak...
Всі довкола принишкли в очікуванні... - цим спектаклем крім мене ше тішилось піввагону.
Але жіночка з застиглою посмішкою не розгубилася:
Ю а вері лакі, Джізез лавз ю..... - і за текстом. - всі прифігіли. Але америкос покрутив-покрутив книжечку, і віддав, а сам звалив.
Побачивши, шо з сусідами їй явно не везе, жіночка почала вивчати людей напроти.: Дєвушка, а ви чітаєтє Біблію. Вам повезло американєц прачітал малітви, а кніжечку Вам аставіл....
Сцена 2
Але відома нам жєнщіна вирішила, що не завершила вповні свою місію навіть після того, як її кніжечку таки взяли. Вона дістала буклєтікі і пішла прєдвєщать судний день "сегодня вполночь". Підійшла до пари гопніків (тобто не до кількох гопніків, а до гопнік капл), але дєвушка, зовсім синя, довго не церемонилася: " Ні нада мнє твая кніжечка, када нада будєт - пакаюсь". Жіночці було не привикать - вона з тою ж посмішкою повернулася до чоловіка, а той любенько взяв її книжечку.
А от і кульмінація, увага: чоловік встає і повагом дістає пачку ще одних буклєтіків, тільки іншої секти!
Вони мовчки розділяються - жінка бере на себе одну частину вагона, чоловік іншу - де тут врятуєшся від покаяння!:)))
Сцена 3
Я впевнена, що була б іще сцена третя, але Дарниця виявилась якось абсурдно близько...